…Кожного ранку вона, одягнена в маленьку чорну сукню, купляє собі французький круасан і каву з собою та йде снідати до заповітної вітрини, в якій виблискують коштовності з діамантами. Саме так починається відомий голлівудський фільм «Сніданок у «Тіффані» з Одрі Хепберн у головній ролі. Прогулюючись нещодавно вулицею з пишномовною назвою «Паризька» у Празі, я неусвідомлено зупинилася біля бутика з прикрасами, що належав компанії «Картьє». Одягнута я була в маленьку нечорну сукню та зимову курточку, утім в руках тримала щось дуже навіть схоже на круасан. Спочатку мені стало ніяково, що я із їжею в руках розглядаю таку шикарну вітрину. Але потім раптом замислилася і… попросила свою подругу мене сфотографувати: це ж був майже той самий кадр із фільму…

У своєму житті ми звикли бути лише глядачами кінострічок, залишаючись осторонь чудес і спостерігаючи за сюжетом з іншого боку екрану. Але невже роль глядача – це те, чим ми мусимо задовольнитися? Якщо так, то чому ж тоді хлопці так хочуть бути схожими на Джеймса Бонда – мужнього та непохитного, дівчата – на ту ж Одрі Хепберн – символ краси та стилю? Чому ми влаштовуємо вечірки в стилі «Великого Гетсбі», прагнучи хоча б трохи доторкнутися до тієї атмосфери запаморочливих розваг і красивого життя? Або чому вирушаємо в божевільні, на перший погляд, подорожі, прагнучи знайти нові враження, своє кохання чи, врешті-решт, самих себе? Якби ми хотіли бути лише відстороненими глядачами, то не прагнули б жити так, як в улюблених фільмах.
 
Так чи інакше, кіноіндустрія формує наш смак, спосіб мислення та бачення життя, хай навіть спочатку лише у мріях. Після побаченого на екрані ми починаємо шукати роботу з вільним графіком і прагнемо, щоб вона неодмінно була цікавою чи якоюсь незвичною. Ми влаштовуємо зустрічі з друзями за чашкою кави або вечірки з коктейлем «Космополітан», щоб допомогти одне одному розібратися у стосунках з протилежною статтю. Ми стаємо заручниками брендів, в яких ходять або якими користуються герої, і починаємо копіювати їхній стиль чи манеру поведінки. Зрештою – ми починаємо вірити, що обов’язково знайдемо кохання, яке буває лише в кіно, а значить – нас чекатиме довгоочікуваний happy end.
 
Утім, коли реальне життя занадто віддаляється від тієї красивої картинки, яка, час від часу, виникає в голові, так хочеться поставити події на паузу та «додивитися» їх потім. Або перемотати назад, щоб повернутися до тієї точки відліку, після якої щось у нашому житті пішло не так. І при цьому ми потай мріємо завжди гарно виглядати, говорити тільки правильні слова, постійно вражати ефектними вчинками, потрапляти в доленосні пригоди, і попри все – бути для інших символом успіху, прикладом для наслідування. А ось так ідеально й справді буває лише у фільмах. Але то на екрані. У нас же – своє кіно.
 
Тож вирушайте в шалені подорожі до найцікавіших куточків світу, ризикуйте заради коханих людей, влаштовуйте гучні вечірки, експериментуйте із зовнішністю, робіть високі ставки в казино під назвою «Життя». І ніхто не завадить вам снідати у «Тіффані» чи вечеряти біля «Картьє». Тільки вам вирішувати, ким бути – глядачем чи героєм свого власного фільму. Перше – простіше, але друге – набагато цікавіше. Далі – йдуть титри. Чи побачите ви там своє ім’я?..




Далі...


Далі...


Далі...