Валерія Заславська: «Потрібно бути на межі своїх можливостей»

У Києво-Могилянській академії на другому курсі навчається активна та енергійна студентка, майбутній маркетолог, яка, попри свій юний вік, уже досягла певних успіхів у житті. Її звати Валерія Заславська. Так, влітку цього року дівчина виграла вибори і стала президентом громадського молодіжного об’єднання East West Business, яке проводить для студентів різноманітні лекції, воркшопи, майстер-класи і влаштовує зустрічі з відомими людьми.

Коли та яким чином була створена ваша молодіжна організація?

East West Business була створена за ініціативи молоді та студентів Києво-Могилянської академії 10 років тому. Цього року в жовтні будемо святкувати перший ювілей. Творці організації влаштували поїздку до Варшави, адже тоді в Польщі існувала ще одна молодіжна компанія з подібною назвою. З її дозволу студенти відкрили таку ж організацію і в Могилянці, тобто просто повторили ідею. Зараз я знаю, що цього об’єднання у Варшаві вже не існує, воно припинило свою діяльність та розвиток. А наше – залишилося.

Який тематичний напрямок має East West Business?

Ми вирішили робити 75% лекцій економічними, тому що організація і за назвою, і загалом більше спрямована на студентів економічних факультетів. А 25% лекцій робимо для представників інших факультетів. Це можуть бути, скажімо, юридичні лекції, але без поглибленої теорії. Також минулого року було багато мотиваційних лекцій від людей, які досягли всього самотужки.

Які заходи плануєте запустити найближчим часом?

Зараз щосереди ми проводимо майстер-класи на тему лідерства від компанії AIESEC. Вони мотиваційні, тобто економічної направленості там немає. Окрім цього, планується ще дві лекції від компанії Ernst&Young на юридичну тематику. Також ми хочемо знову домовитися з компанією Unilever, яка минулого року проводила в нас воркшопи. Вони роблять більше практичних занять і подають трохи теорії про маркетинг. Це було дуже цікаво студентам навіть з інших ВНЗ.

Які цікаві тренінги запам’яталися тобі найбільше або сприяли певним змінам в організації?

На початку року в нас був дуже гарний піар, ми влаштовували дуже класні івенти. Були зустрічі з маркетологом McDonald’s, із генеральним директором Microsoft in Ukraine, маркетологом Unilever, і, власне, всі ці заходи з гучними назвами допомогли перевищити всі рекорди реєстрації, які були до цього. Ми навіть доставляли стільці в аудиторію, адже не уявляли, що на наші івенти може прийти така велика кількість людей. Це все допомогло розвинути організацію, тобто про неї нарешті дізналися.

З чим пов’язане твоє бажання працювати саме в East West Business?

Минулого року я тільки вступила до Могилянки, де й познайомилась зі своєю одногрупницею, яка постійно мене «втягувала» в різні організації. Саме так я опинилася в East West Business. Я йшла туди на презентацію і думала: «Ну, може, цікаво». Потім пропрацювала там фотографом три місяці. До мого приходу відділу медіа ще не існувало. Згодом розпочався добір членів, і з’явилися люди, які теж хотіли фотографувати, бути відеооператорами чи монтажерами. Тому мене зробили куратором цього новоствореного відділу. І в мене почали зароджувалися ідеї щодо вдосконалення роботи мого відділу. Я створила канал на YouTube, нас почали дивитися, і це було дуже дивно (сміється). Власне, я фотограф непрофесійний, розвивала свої навички і паралельно вчила інших правильно фотографувати. Мені сподобалася сама ідея лідерства, управління чимось або кимось. Наприкінці року за статутом у нас планувалися вибори. Я вирішила спробувати балотуватися, і навіть не думала, що мене оберуть. Люди, які мене вибрали, а також колишні організатори, говорили, що проголосували за мене, адже я говорила про зміни, які хотіла б втілити в East West Business.

А які саме ідеї для змін у тебе з’явилися для розвитку організації?

Щодо зовнішньої політики, то ще до передвиборної кампанії в мене було бажання: вивести East West Business зі стін Могилянки, адже ми зареєстровані не в цьому університеті й існуємо як Всеукраїнська організація. А з Могилянкою нас поєднують тільки аудиторії та переважна кількість її студентів. Я б хотіла відкрити філіали і, напевно, почала би із КНЕУ, тому що минулого року ми проводили івенти на базі цього університету, тож думаю, що багатьом студентам цього ВНЗ це було б цікаво.

Що скажеш щодо політики внутрішньої? Що б ти хотіла змінити всередині організації?

Увесь минулий рік у мене було бажання якось зустрітися з іншими членами керівництва або хоча б з учасниками. Тому що була ситуація, коли навіть президент організації не знав, хто і ким працює. Власне, майже ніхто не був знайомий між собою. Це дуже ускладнювало роботу, тому що коли потребуєш допомоги, то просто не знаєш, до кого звернутися. Однією з ідей було влаштовувати пікніки під час робочого тижня. Таким чином, улітку в нас були збори, ми ходили в різні антикафе, креативні простори або просто сиділи в парку. Також я запропонувала звітність. Адже існували проблеми: коли відбувся захід, то через тиждень уже ніхто не пам’ятав, хто тоді фотографував та хто піарив цю подію.

Чи відчуваєш ти складність у поєднанні навчання із керуванням East West Business?

До 11-го класу я нічим, окрім навчання, не захоплювалася. Я закінчила музичну школу, вивчала французьку та іспанську мови, і в той час навіть не бачила в собі потенціалу щось реалізувати. Але тепер мені подобається робити щось масштабне з тих пір, як я опинилася в East West Business. Звісно, все це забирає багато часу. Плюс до всього, я ще фотограф, перекладач, тобто в мене є робота, навчання та студорганізація. Однак щось робиться для душі, а щось – для саморозвитку. І чим більше справ ти береш на себе, до того ж – за різними напрямками, тим більше треба часу на все.

Як ти борешся зі складнощами або із відчуттям невпевненості в собі?

Насправді, в мене було дуже багато ситуацій, коли я свідомо записувалася на те, чого я боюся, щоб потім від мене цього вимагали. Адже якщо від мене щось вимагають, то не зробити цієї справи я не можу. І так ти піднімаєш і свою самооцінку, і трохи перестаєш чогось боятися, починаєш бути більш впевненим у собі. Можу навести приклад: минулого року, коли я тільки починала фотографувати на перших івентах, то дуже боялася ходити між людьми. Так, усі сидять, скрізь тихо, лектор щось там розповідає, а ти ходиш із фотоапаратом і боїшся кудись повернутися. Але згодом я почала виходити на сцену і фотографувати спікерів, зал, це для мене було дуже страшно. Особисто мене робота фотографом навчила трохи себе заспокоювати, пристосовуватись до того, що відбувається навколо.

Дай, будь ласка, пораду нашим читачам, які хочуть бути лідерами або ж займатися подібною діяльністю, як і ти.

З власного досвіду можу сказати, що, по-перше, треба братися за все, що пропонують. Якщо тобі потім це не сподобається, то завжди можна відмовитися в такому віці, коли ти ще навчаєшся. Може бути й такий момент, що не вистачає часу або ти не хочеш це робити, але спробувати треба. По-друге, нічого не боятися. Якби мене не потягнули минулого року до East West Business, то я б і не пішла. Тому завжди потрібно бути на межі своїх можливостей: якщо ти чогось боїшся, то піди і зроби це!




Далі...


Далі...


Далі...