Співак

ALEKSEEV

 Завтра будь кращим, ніж сьогодні та вчора!

Ми знаємо його як темноокого брюнета, красеня, успішного юного співака. Його кліпи знімає Алан Бадоєв, а Ірина Білик дякує за кавер пісні. Він молодий, але шалено талановитий. Проте так було не завжди. Колись він був розбитим, невпевненим у собі хлопцем… Навчався в КНТЕУ і гадки не мав, що зовсім скоро стане «ВІДКРИТТЯМ РОКУ» на церемонії нагородження музичної премії YUNA. 

На «Голос країни» я прийшов студентом КНТЕУ, трохи розчарований станом речей у своєму житті. До університету ж пішов за відповіддю на запитання «А що робити, якщо з музикою не вийде?..» Чотири роки це запитання мучило мене, поки я не прийшов на проект, і там мудрі люди не пояснили мені, що не варто зраджувати свою мрію чи боятися починати все з початку, якщо цього потребує твоє серце! А якщо цікавить, ким я працював у студентські роки, то підкажу пару позицій: промоутер алкогольних виробів, оператор колл-центру, вокаліст у караоке клубі (сміється). Людину, яка відкрила мені світ музики, звати Костянтин Пона, і я завжди буду йому вдячний за все, що маю сьогодні!

Опиши себе трьома словами.

Добрий, неконфліктний, вихований. Кажу тільки про позитивні якості характеру, щоб у читачів склалася про мене гарна думка. Ось такий я хитрий (сміється).

Яке твоє життєве кредо?

Завтра бути кращим, ніж є сьогодні та був учора!

Як змінився Алексєєв після «Голосу країни»? Розкажи нам про того хлопчика – Нікіту в минулому.

Пам’ятаю, весь час ховав погляд у підлогу, боявся підняти голову, соромився, був скутим. Саме тому вирішив зайнятися акторською майстерністю. Два роки ходив до інституту вільним слухачем. Там ситуацію виправили швидко. Особливо після того, як змусили зображати єнота – тепер у підлогу дивлюся менше. Став сміливішим, нічого не соромлюся. А взагалі, мені довелося пережити багато перемог і навіть кілька поразок за цей період, і досвід, безумовно, зробив мене мудрішим!

Кажуть, що після 20-ти років час летить надто швидко. Як ти прокоментуєш це твердження? Відчував щось подібне?

Час тоді летить швидко, коли людина зайнята якоюсь справою. Мої батьки завжди хотіли, аби я чимось займався. Школа, англійська мова, теніс, вокал – неважливо, що мені буде цікаво завтра, головне – щось робити. Я живу цим правилом із семи років, і зовсім не обов’язково чекати, поки тобі виповниться двадцять!

Які в тебе відчуття перед твоїм 23-м днем народження?

Уже три роки, як я не святкував свій день народження, але в цьому році все буде по-іншому. Ми готуємо великий концерт на столичному майданчику «Bel etage» у мій день народження. Ця дата обрана не випадково. Мені б хотілося зустріти та особисто подякувати всім людям, які в різні етапи мого життя допомогли мені стати тим, ким я є зараз. Сподіваюся, прийде багато гостей: моя улюблена родина, перша вчителька, однокласники, друзі, однокурсники і, звичайно, мої дорогі шанувальники. Наша команда готує багато сюрпризів, серед яких – презентація альбому.

Хто є твоєю музою, натхненником у роботі?

Свою музу я поки що не знайшов, а от мотиватори в мене відмінні – це мої продюсери!

Сім’я чи кар’єра?

Усьому свій час! Зараз, звичайно ж, кар’єра. Часу на особисте життя просто немає. Сім’я буде наступним етапом!

Нам відомо, що нещодавно ти знімав кліп на нову пісню «Снов осколки», знову працюючи з Аланом Бадоєвим. Цього разу він не відмовився від гонорару? : ) (Відео на пісню «Пьяное солнце» український кліпмейкер зняв безкоштовно, мотивуючи це тим, що дуже важливо, аби в української музики з’явилося нове дихання – прим. ред.)

Алан – філантроп. Він особливий. Це тато Карло, котрий з полін вміє зробити Буратін, але ніколи не залишає їх з носом (усміхається). Зйомки були надзвичайно цікавими. З Аланом по-іншому бути не може. Гарні локації, цікавий сюжет, де потрібно було проявити свої акторські здібності. Ну і, звичайно, екстрим – він змусив мене стрибнути з парашутом! У нашому останньому відео ми зачіпаємо серйозну проблему – можу сміливо сказати, що у світі популярної музики про це не говорять, тому кліп може бути цікавим публіці.

Маєш якусь максимальну ціль? Чи межі не для тебе?

Завжди любив помріяти і зараз це роблю. Чи може бути в художника якась максимальна мета – не знаю. Головне, аби поряд були однодумці, з якими буде комфортно творити та йти до нових вершин. Мені в цьому плані пощастило, я знайомий з дуже творчими людьми, які колись відчули музику в мені. Тепер залишається шукати в музиці себе.

 




Далі...


Далі...


Далі...