Королева КНУ 2016

Таїсія СПОРИШЕВА

 Життя вимірюється кількістю моментів, коли від щастя захоплює дух

Таїсія Споришева – студентка 4-го курсу економічного факультету КНУ ім. Т. Шевченка та Королева університету-2016. Дівчина навчається на спеціальності «Економічна теорія» та планує через рік чи два після закінчення магістратури здобути освіту в Китаї, Австралії чи Швейцарії. Таїсія народилася в Донецьку, де зараз проживає вся її сім'я. Дівчина з 6-ти років займається бально-спортивними танцями.

З 1-го курсу Таїсія Споришева є членом студентського парламенту, була головою культурно-мистецького департаменту. Також дівчина – перший заступник президента студентського парламенту, а з наступного року сама планує стати президентом.

Яким було твоє дитинство? Чи є події, про які ти часто згадуєш?
У мене було дуже насичене дитинство. Я активно займалася спортом і кожні вихідні проводила в нових містах – Харкові, Києві та навіть за кордоном. У школі в мене були не надто хороші стосунки з однокласниками: я не мала найкращої подруги та більше спілкувалася з хлопцями, адже краще знаходила з ними спільну мову. Я мала невелику кількість іграшок, мені не завжди купували бажане. Однак розумію, що те, як до мене ставилися в дитинстві, зробило мене такою, якою я є зараз. Я маю власні принципи та цілі, мене виховали дуже самостійною. З 9-ти років, коли я хотіла кудись поїхати, я повинна була сама купувати квиток. Гадаю, що така самостійність допоможе мені в подальшому житті.

Чому ти вирішила навчатися саме на економічному факультеті?
Весела історія: я подавала документи в Київський університет ім. Карпенка-Карого на акторський факультет, у КНУКіМ – на хореографічний, у Києво-Могилянську академію та КНУ ім. Т. Шевченка – на економічний, адже зі школи мала хист до математики. Коли я пройшла на бюджет в усі університети, тато сказав: «Доню, у жінок дуже добре розвинена інтуїція. Відчуй, де тобі буде приємно та кайфово, – і йди в цей ВНЗ». Коли я відвідала КНУ ім. Т. Шевченка, то потрапила на геологічний факультет, хоч і не знала, що це – саме він. Там великі вікна, пахло санаторієм, Чорним морем, і я подумала, що мушу бути саме тут. Потрапила в КНУ на бюджет, тому все добре, я не жалкую.

Чи часто ти подорожуєш? Де побувала востаннє?
Так, я дуже багато подорожувала з батьками. Побувала й у різних країнах Азії, і на островах, і в Європі. Багато чого побачила, але не збираюся зупинятися. Востаннє була взимку в Буковелі, а за кордоном – у Туреччині та Болгарії. Мені там дуже сподобалося!

Яка твоя найулюбленіша країна?
Англія. У мене таке відчуття, наче я жила там у минулому житті. Я знаю Англію, особливо Лондон, вздовж і впоперек. Люблю ходити пішки на великі відстані – і мені дуже щастило, адже я не потрапляла під дощ. Колись я дуже хотіла жити в цій країні.

Ти коли-небудь поєднувала подорожі та роботу?
Так, і мені хочеться ще помандрувати та попрацювати за кордоном. Перший досвід у мене вже був: цього літа я їздила до Японії, де танцювала в різних шоу. Спершу ми проходили кастинг, і в результаті нас відібрали по чотири пари. Тут, у Києві, ми ставили програму, і з нею вже летіли до Японії. Там ми щодня танцювали, і я відчула, що можна заробляти гроші та отримувати від цього задоволення. Це дуже важливо!

Що підштовхнуло тебе взяти участь у конкурсі Королева університету?
Я намагалася потрапити на конкурс ще з першого курсу. Пішла на кастинг, але там мені сказали, що першокурсники рідко перемагають, і я передумала. На другому курсі я вже була режисером-постановником конкурсу, і так цим захопилася, що навіть не думала брати участь. На третьому курсі я з допомогою друзів шукала спонсорів, ставила кожен номер. А от на четвертому подумала, що час настав. З одного боку, я була впевнена у своїй перемозі, а з іншого, я схильна себе недооцінювати та думала, що програю. Однак я таки стала переможницею.

Що найбільше запам’яталося під час підготовки до конкурсу?
Було дуже цікаво вчити проходки, додавати власний стиль до кожної пози та зупинки. Також я брала участь у постановці, ми з Владою Руденко вигадували перший вихід, було цікаво. Взагалі я люблю весь процес підготовки, тому важко сказати, від чого я отримала найбільше задоволення.

А як щодо власних недоліків? Що помічаєш у собі?
Коли я спілкуюся з людьми, то в них ніколи не виникає думки, що я невпевнена в собі. Мені завжди кажуть, що я дуже себе люблю – можливо, це певна захисна реакція. Я ніколи не відкриваюся людям, яких бачу вперше, хоча навіть мої найкращі друзі не завжди розуміють, про що я думаю.

Розкажи нашим читачам про свої життєві принципи.
У мене є улюблений фільм, він називається «Метод Хітча: правила зйому». Головний герой стрічки сказав фразу, з якою я йду по життю: «Життя вимірюється не кількістю вдихів та видихів, а кількістю моментів, коли від щастя захоплює дух». Тому треба намагатися долати свої страхи, робити неймовірні речі для того, щоб твоє життя складалося з моментів, про які можна розповісти близьким. Також необхідно постійно рухатися, адже наше життя – це рух по коридору, де є багато дверей. Деякі з них зачинені – або вони не наші, або поки що не наші. Навіть ця Королева – зовсім не моє, я ніколи не брала участі в конкурсах краси, але спробувала й отримала купу задоволення. Тому якщо у вас виникає якась ідея – пробуйте й ніколи не сумнівайтеся.

Батьки та друзі мають на тебе великий вплив?
Я дуже часто раджуся з батьками, якщо в мене з'являються якісь питання – одразу їм телефоную. Так, можливо в певних моментах ми не погоджуємося одне з одним, але можемо розмовляти годинами. Перед тим, як іти на конкурс, я запитала поради в батьків та свого хлопця, і зробила так, як вони сказали. Тому їхня думка для мене дуже важлива. Не можу казати про подруг, адже маю тільки двох близьких дівчат, з якими мені цікаво спілкуватися. Я й у дитинстві була обережною з подругами, і зараз.

Які книги полюбляєш читати?
Я читаю багато різноманітної літератури, але найбільше мені подобаються філософські книги. Там є моменти, які можна додумати самостійно чи навіть запропонувати власну ідею. Зазвичай такі книги спонукають мене до творчості.

Що із написаного ти можеш представити нашим читачам?
Я написала невеличку книжку, сторінок на 50. Називається «Ещё одна история ещё одной пары». Там можна знайти літературний підтекст і багато філософських думок про те, як треба жити, як живуть зараз. Я її надрукувала, у мене є три екземпляри.

Поділися своїми планами на майбутнє.
Є фраза: «На двох стільцях одночасно не всидиш». У мене таких стільців, напевно, десять. Я хочу заснувати власний бізнес, а саме – шити дитячий одяг. Я вже почала, пройшла курси. Мені це подобається: якщо ти вкладаєш у справу душу, то кожній дитині буде приємно носити річ, яка створена з любов’ю. Також я планую відкрити власну танцювальну школу й тренувати дітей.

Що б ти могла побажати читачам журналу «Я СТУДЕНТ»?
Треба рухатися, постійно рухатися. Це єдине, що я можу побажати всім, адже без руху немає прогресу. Як каже моя мама, коли ти сидиш на місці – це вже деградація.

Спілкувалися Галина КАПУСТИНСЬКА та Вікторія АРЦИБАРСЬКА




Далі...


Далі...


Далі...