Ур-р-ра-а, друзі! Ми знову зробили це! Черговий виснажливий семестр і не така вже й страшна (як виявилося) сесія нарешті залишилися позаду. Чим займемось тепер, уже придумали?

Хтось тиждень-другий «відходитиме» від постекзаменаційного стресу, ніжачись до обіду в улюбленому ліжку. Чимало, напевно, так і не встигнувши порадіти завершенню одного навчального етапу, із сумом зітхнуть: попереду – практика. Нещасливцям, схоже, доведеться ще трохи побігати, позакривати «хвости» і повторно складати іспити за талоном. А от найбільш відчайдушні закинуть рюкзак на плечі та вирушать мандрувати. І тут вже неважливо куди: чи до сусіднього міста за кількадесят кілометрів, чи до протилежної частини країни, а то й узагалі – за океан.

Ех, мрії-мрії... Як же хочеться отак, несподівано для себе – та й у дорогу, правда? А якщо досі вагаєшся, поглянь на наш перелік подекуди трохи дивних (але від того не менш вагомих!) аргументів, чому варто нарешті й самому вирушити в дорогу.

«Іноді один день у подорожі дає більше, аніж десять років, проведених удома» (Анатоль Франс, письменник, нобелівський лауреат)  

Новизна в усьому. Світ такий широкий, а наші роки – прекрасні! І яке щастя, що за вікном XXI століття! Кілька натисків мишкою – і квитки в будь-який (ну, майже) куточок планети вже в руках. Ніщо не стримує: ані робота, ані навчання (канікули ж!), ані страхи чи, скажімо, стереотипи («Я уже застарий (-а) для такого екстриму»). Безліч нових облич, друзів, міст, пригод, казусів та спогадів! Гріх не зважитися і не почати колекціонувати власні особливі моменти.

Можливість сказати: «А я там був (-ла)!». Зізнайтеся, відчуття гордості за себе, коли кажеш комусь подібне, – незрівнянне. Одна річ – дивитися «Світ навиворіт» чи «Орла і решку» по ТБ. Зовсім інша – самому пройтися тими дорогами і побачити ті ж місця на власні очі. Зважуйтеся! Потім стільки цікавих історій матимете, що вже не ви слухатимете, а ВАС будуть слухати із відкритим ротом.

Знайомства і ще раз знайомства. Але не з людьми, а скоріше з їхнім життям, щоденними звичками, маленькими і не дуже дивацтвами тощо. Це ж так цікаво: відчути, як живуть там, за тисячі кілометрів від рідних країв! Хтозна, можливо, інший ритм ідеально нам підійде і вже тут, вдома, ми облаштуємо свій маленький світ по-новому – як ніколи, комфортно.

Свіжий погляд на вже знайоме. Лиш відсутність чогось, здавалося б, звичного й елементарного (води, приміром, або лікарень) дає можливість зрозуміти, яку цінність має все те, до чого ми давно звикли. Ні, от зараз жодного сарказму: ситуації з гарячим водопостачанням у гуртожитках (а точніше, його НЕнаявністю там впродовж місяця-двох) – ніщо в порівнянні з абсолютною відсутністю чистої води в якому-небудь селищі країни третього світу.

Відкрий себе. Де, як не у кризових ситуаціях або в незвичних умовах можна краще пізнати самого себе, випробувати власні сили, перевірити міцність духу чи  вигадати якісь дикі лайфхаки. Добре продумане, давно налагоджене життя вдома, погодьтеся, дає не так уже й багато підстав для якихось крутих віражів...

Стань сам собі компанією. Щодня, перебуваючи серед знайомих, друзів, одногрупників, сім'ї, ми настільки звикаємо до цього середовища, що така порада наостанок викличе, як мінімум, сум'яття, я вгадала?.. Мені це відчуття добре знайоме. Проте подорожі наодинці – це не так уже й страшно. Навпаки, подібна практика – чудовий спосіб набути впевненості та здолати боязнь самотності. Зовсім необов'язково вирушати самому за тридев'ять земель. Давайте почнемо з простішого, наприклад, із подорожі до сусіднього міста або до якогось із регіонів України.

У нас – ще одне літо. Один теплий місяць уже добіг кінця. Не змарнуй наступні. Набирайся хоробрості та вирушай у мандрівки, якщо давно хотів(-ла). Масштаб, напрямок та компанія не мають значення. Щасти!




Далі...


Далі...


Далі...