Коли перед тобою щось незвідане та хвилююче, то часто ти сам домальовуєш картину у своїй уяві: масною гуашшю, водянистою прозорою аквареллю, кількома штрихами олівця або контуром, що наведений широкою смугою маркера. От і я, коли була школяркою, уявляла собі університетське життя дещо інакшим. Яким же я бачила той ідеальний заклад?

Університет моєї мрії – який він? Насамперед, там є капелюх, що допомагає з вибором факультету – як у відомому фільмі «Гаррі Поттер і філософський камінь». До того ж, Капелюх завжди робить це влучно, тому якщо ти вибереш професію, яку він порадив, то не пожалкуєш!

Корпусів в університеті багато – одразу й не скажеш, де головний. Кожен із них доглянутий, витончений, оздоблений залежно від факультету. Ось ми і в будівлі. Перша пара. Викладач дарує усмішку – без неї ранком понеділка ніяк! Наукові факти переплітаються з власним досвідом і оригінальними ідеями, цікаво… Далі семінар або практичне заняття. І справді, тут царюють не теоретичні знання, а практика й досвід, адже кому ми без цього потрібні? Знати – одне, вміти застосувати – інше. Викладачі люблять свою роботу, їхній Капелюх у свій час не помилився. Вони прагнуть допомогти, донести, показати й навчити. Це наші друзі, пара пролітає мов одна хвилина.

На перерві пішли до їдальні: треба відновити сили. Тут корисні й апетитні гостинці на будь-який смак, тому й збалансований обід отримаєш, і шоколадом пригостишся для настрою. А пари в нас не розкидані по корпусах від А до Я: все знаходиться в одному місці, тож і повторити матеріал встигаєш, і підживитися, і відпочити як слід. А ще «вікон» немає, уявляєте? «Вікна» – то не дуже файно, бо як до гуртожитку добиратись хвилин 30 і назад стільки ж, то вже й сенсу їхати немає, ні?

Як дійшла справа до іспиту, я здивувалась ще більше: корупцією навіть не пахне, тож дихати легко. Взагалі, коли панує справедливість – так хочеться жити та вірити в зміни. Знаєте, і від улюбленого шоколаду з горіхами чи кунжутом відмовилась – тільки б викладачі не кидали прозорих натяків, а студенти не дивились на вищезгаданих поглядом кота із мультфільму «Шрек». Якщо серйозно, то найбільша проблема в тому, що той бур’ян «Хабарник» розрісся, як баобаби, що могли пустити своє коріння на планеті Маленького Принца. Але Маленький принц їх щоранку виривав, не давав прорости, працював над суттю проблеми, а ми?..

Також мені подобається, що нам дають завдання, які допомагають вдосконалюватись. Тим, чиє покликання – природа, дарують можливість стати учасником екологічних акцій, хіміків відправляють до лабораторій, команди спортсменів їздять на змагання.

Головне, щоб університет заохочував, зближував, першочергово навчав бути не лідерами, а Людьми. Потрібно якомога більше добра, дружності, людяності, адже світ будується на любові та взаємовиручці. Якби у світі діяла ідея фільму «Заплати іншому», то добро розкинулося б у нашій країні, як зірки на широкому синьому небі. Університет виховує молодь, тож він виховує майбутнє. А наше майбутнє – то майбутнє України! Я вірю, що воно буде світлим, адже все в наших руках.

Дарина КОЗІЦЬКА
НАУ, 1 курс, Гуманітарний інститут, Кафедра англійського перекладу та філології




Далі...


Далі...


Далі...